«Нашого цвіту — по всьому світу»,— крилатий український вислів розкриває всю глибину дивовижних долей українців, яких з різних причин і різними способами потрапили далеко за межі рідного краю. Та закладена в генах любов до Батьківщини не зникала, будила почуття патріотизму, прагнення прислужитися народові своїм талановитим художнім словом. Українці в діаспорі не тільки зберегли мову, традиції, звичаї, мистецтво, а й розвинули українську літературу, культуру, науку. Створили свої школи, церкви, університети, бібліотеки, музеї, видають газети, журнали.
«Празька школа» поетів в українській літературі — феномен, який не має аналогів у світовій літературі XX століття, оскільки безпосередньо пов'язаний з процесами національного становлення і тими катастрофами, що випали на долю української політичної нації.
«Празька школа» об'єднала самобутніх і близьких за світоглядом поетів: Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Леоніда Мосендза, Юрія Клена, Олега Ольжича, Наталю Лівицьку-Холодну, Юрія Липу, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Галю Мазуренко, Олену Телігу, Андрія Гарасевича та інших.
Пропоную презентацію "Нашого цвіту - по всьому світу", яку можна використати під час проведення уроку української літератури або години спілкування з теми "Празька школа".
